Соляріс
Оригінальна назва: Solaris (1961)
Станіслав Лем
Психолог Кріс Кельвін прибуває на наукову станцію над Океаном планети Соляріс — гігантською протоплазматичною свідомістю, яка матеріалізує найглибші, часто витіснені спогади та провини дослідників.
Еволюція мислення (Before / After)
«Я уявляв контакт із позаземним розумом як комунікацію через логіку, математику чи фізичні сигнали між двома сутностями, що прагнуть діалогу.»
«Справжній чужий розум може бути настільки онтологічно інакшим, що контакт із ним радше нагадує зіткнення з живим дзеркалом наших власних неврозів, ніж обмін повідомленнями. Ми шукаємо не космос — ми шукаємо дзеркало для людини.»
Особиста рефлексія Михайла
Глибоке почуття епістемічної скромності та трагічної самотності людського виду у безмежному космосі.
Образ Харі — створеної з нейтринної пам’яті Кельвіна, яка страждає від власної суб’єктності та неспроможності померти.
Інтелектуальне протиріччя
Серйозність та трагічність Космосу vs Космічний Абсурд
Всесвіт мовчазний, незбагненний і сповнений трагічної самотності людського пізнання.
Всесвіт комічно хаотичний, абсурдний, а головне питання буття втратило формулювання ще до отримання числа 42.
Обидва підходи знімають з людини гординю царя природи: Лем через священний трепет, Адамс — через вільний сміх.
Виписані цитати
«Людина вирушила на пошуки інших світів, інших цивілізацій, не пізнавши до кінця власних закутків, тупиків, колодязів, темних зачинених дверей.»
— стор. 87«Нам не потрібні інші світи. Нам потрібні дзеркала. Ми не знаємо, що робити з іншими світами.»
— стор. 112